Андрій обіцяв мені, що коли ми одружимося, проблем із житлом у нас не буде, бо його мама отримала у спадок від бабусі гарну квартиру. Андрій – її єдиний син, і вона обіцяла віддати йому цю квартиру, як тільки він одружиться, щоб він мав окремий будинок для своєї сім’ї. Якось Андрій запросив мене до себе додому, щоб познайомити зі своєю мамою. З порога він радісно повідомив їй, що я його майбутня дружина, і що скоро ми плануємо весілля. Майбутня свекруха дуже зраділа та запитала, де ми плануємо жити.
Андрій відповів, що ми житимемо в квартирі, залишеній його бабусею. Однак його мати у відповідь лише ро зсміялася і сказала, що їй потрібні гроші на розвиток бізнесу чоловіка, тому вона продасть квартиру та вкладе гроші у бізнес. Ми з Андрієм дуже засмутилися, що його мама не дотрималася своєї обіцянки, і ми мали забути про перспективу свого будинkу. Тоді ми почали збирати гроші, бо знали, що не можемо розраховувати на допомогу наших сімей. Мої батьки самі були з бідної сім’ї, тож допомогти нам не змогли, а мати Андрія продала квартиру і вклала гроші у справу чоловіка, який все ніяк не міг налагодитися. Через три роки, коли я вже чекала на дитину, ми винайняли квартиру.
Нам було важко, але ми змогли погасити частину кредиту. У цей період нам дуже допоміг тато, тому що він отримав у спадок від тітки гарну дачу і продав її, розділивши гроші між усією сім’єю і мною. У цей період на порозі нашого будинkу з’явилася мама Андрія і повідомила, що бізнес її чоловіка не йде в гору і вона продала свою квартиру, щоб роз платитися з боргами. Свекруха роз лучилася, їй було дуже погано, та й нікого в неї не було, ось вона й почала проситися жити до нас. Андрій відмовив їй у проханні, сказавши, що вона може піти працювати і платити за орендовану квартиру, як це робили ми. Проте наші родичі, які самі колись шкодували нас через те, що мама Андрія не хотіла нам допомагати, практично відвернулися від нас і встали на бік моєї свекрухи, шкодуючи її та щодня дзвонячи Андрію, щоб той забрав її до нас додому…