Останні три тижні Ігор щопонеділка чекав на порожній автобусній зупинці, сподіваючись на повернення своєї дружини Олени. Того ранку автобус, як завжди, з’явився на пагорбі і повільно підкотив до зупинки, і Ігор почав вдивлятися у вікна. Автобус був порожній, якщо не брати до уваги молоду, пухкувату, рожевощоку кондукторку на ім’я Тетяна, яка вийшла з відкритих передніх дверей і попросила Ігоря полити їй руки водою. Поки вони розмовляли, Ігор дізнався, що Тетяна знала Олену, і здивувався, почувши, що Олена не повернеться, як планувалося.
Ігор уже двічі ходив до торгової точки, де працювала Олена, але її там не було. Власниця торгової точки сказала, що не бачила Олену три тижні. Дні перетворилися на тижні, і одного разу прибув ранковий автобус, який вирушив трохи раніше, ніж звичайно. Ігор побіг до зупинки, але Олени там знову не було. Вранці наступного понеділка, протягом години, він стояв і дивився у вікно свого будинку, поки автобус не прибув на десять хвилин пізніше розкладу. Ігореві стало погано, бо він відчув, що його душу смикають за невидимі ниточки. Він не зрозумів, як опинився біля автобуса, що зупинився біля його будинку, і Тетяна вискочила з автобуса йому назустріч. Тетяна обійняла Ігоря під зливою і вибачилася за те, що не приїжджала раніше. Вона простягла йому складений удвічі аркуш паперу, на якому був лист від Олени. В останній день перед відпусткою Олена вирушила до села.
Водій висадив її на автобусній зупинці і поїхав, але машина, що їде ззаду, її не помітила, і трапилася біда. Ігор був спустошений цією новиною та взяв відпустку на роботі. Тетяна прийшла відвідати його та розповіла про своє минуле. Вона згадала, що давно її чоловіка звільнили з роботи, і вона його не підтримала. Той почав пити і теж став жертвою ДТП. Ігор зрозумів, що життя цінне саме по собі. Тетяна змінила його життя та повернула до реальності. Наступного понеділка Ігор знову стояв на автобусній зупинці, чекаючи на автобус Тетяни. Він піднявся туди і зробив їй пропозицію, попросивши квиток в один кінець до її серця.