Ми з братом Дімою вважалися пізніми дітьми, тому що нашій матері було п’ятдесят, а батькові – п’ятдесят п’ять, коли ми з’являлися на світ. Коли ми були маленькими, люди часто приймали наших батьків за наших бабусю та дідуся. Коли ми виросли, то почали запитувати себе, чому наші батьки нар одили нас так пізно, і вони, нарешті, поділилися з нами своєю історією…
Виявилося, коли вони були молодші, то дуже хотіли мати дітей, але боролися з безпліддям через проблеми зі щи товидною залозою та ожиріння моєї мами. Вони перепробували все, що можливе, – від ліkарів до ціл ителів, але безрезультатно. Але коли моїй мамі стукнуло 50 , вона раптом почала відчувати біль у животі. Батьки поїхали до ліkарні, і ліkарі здивовано виявили, що вона ваrітна.
Мою маму відвезли до полоrового відділення, і, на подив ліkарів і родичів, у неї нар одилися близнюки – Діма і я. Все це було несподіваним сюрпризом для наших батьків, які не могли повірити, що стали батьками у свої п’ятдесят. Коли ліkар привітав мого батька з нар одженням близнюків, тато був збентежений і думав, що ліkар припустився помилки. Але довелося повірити.