Неділя … Ранок … Ходжу собі мирно, як завжди, прийшла закупити сивих фруктів та овочів на тиждень. А тут раптом відчула, як хтось тяг мене за рукав. Попереду мене стоїть хлопчик, років семи і такий замурзаний… і каже: — Тіто… а тітка… Вам не потрібне маля? А мене струмком вдарило… Я самотня 42-річна жінка, з чоловіком не склалося через те, що не могла їй нар одити дитину… Ми розійшлися… І ось останні кілька років дитина була моєю нав’язливою мрією. Бажання мати малюка було великим… Я чекала на якесь диво, але, на жаль, його не сталося. – Так, потрібен Вам малюк чи ні? — хлопчик простягнув мені немовля замотане в обгорілу ковдру. – Як тебе звати? – Мене… – Юро, а це мій маленький братик.
Візьміть його тітко! – А як же ти його так просто віддаєш? — Так мені нема чим його годувати! Молоко скінчилося, а макарони він ще не їсть, бо маленький. Йому лише другий місяць. — Мене звуть Віра, а твої батьки не будуть проти? — У нас є тільки мама, яка вже кілька днів не приходить додому, але вона взагалі буде тільки рада, якщо хтось забере братика, він її дратує, коли особливо плаче… Я ж одразу зрозуміла, що йдеться про неблагополучну сім’ю, а в голові шалено пульсувало і думка була про одне: «…ці діти послані мені Богом!». — Юро, давай свого братика, йдемо до вашої оселі, щоб спитати дозволу у вашої мами… – Ходімо тут близько. У Юрки раптом на очах заблищали сльози. -Що з тобою? Чого ти плачеш?
-Тітонька Віро, мені шkода віддавати свого братика. Але йому буде краще у Вас, нас все одно рано чи пізно заберуть до дитячоrо будинkу. -Ну тоді і ти можеш піти до мене жити, щоб не розлучатися зі своїм братиком? -А Що можна? -Можна, можна! -А маму тобі не шkода свою? -Так шkода, жити з нею не хочу. Вона постійно приходить п’яна, не варить їсти, а ще, коли до неї приходять гості, ми з братиком ночуємо на вулиці. -Сльози у мене зверталися ще більше. Біля під’їзду ми зустріли матір хлопчиків, яка була у стані великого похмілля. Та й на вигляд було видно, що вона така вже кілька днів. на мить здалося, що за пляшку вона продасть не лише дітей, а й душу дияволові. -Я хочу усиновити ваших дітей! Вона навіть задумалася і за кілька хвилин сказала: -Скільки грошей за них даси? -А Ви скільки хочете?