Влітку я повернулася додому з Італії, коли діти повідомили мені про хво робу моєї матері. На жа ль, я не змогла їй допомогти, тому що невдовзі після мого приїзду вона поме рла. Розібравшись із папе рами, я була змушена затриматися ще ненадовго. За цей час я відчула тугу у своєму серці, і мені за хотілося ненадовго залишитися вдома. Я прожила в Італії 20 років. Коли я виїжджала, моя мати була відносно молода.
Вона погодилася наглядати за моїми дітьми, поки я працюватиму за кордоном. Мого чоловіка не цікавило нічого, крім його вад, а мої батьки не могли надати мені жодної фінансової допомоги. Я поїхала заробляти гроші, поки була молода і мала сили. Багато що змінилося за 20 років, що минули з того часу, як я поїхала. Мого чоловіка давно не було живим, а мої діти виросли. Всі ці роки я відправляла зароблені гроші додому та допомагала своїм дітям усім, чим могла. Однак вони забули про свої обов’язки у ролі онуків моєї матері.
Коли вона за хв оріла, ніхто з них не погодився доглядати її, і мені довелося найняти доглядальницю. Я була спустошена втратою матері і зрозуміла, як багато вона зробила для мене та моїх дітей. Я шкодувала, що в мене не було більше часу подякувати їй та ще раз переслухати історії її молодості. Моїх дітей, здавалося, цікавило лише те, скільки грошей я привезла і хто успадкує будинок моєї матері. Я витратила свої гроші на ремонт будинку моєї матері, встановлення водопроводу та газу, та спорудження її пам’ятника. Мої діти не розуміли, чому я витрачаю так багато на всі ці речі, але це було те, чого бажало моє серце. Мені дуже хотілося залишитись на батьківщині і бути поряд зі своєю матір’ю, яка, я знала, допоможе мені з небес.