Все село святкувало весілля молодого фахівця Анатолія, який нещодавно приїхав і яким за хоплювалися всі незаміжні місцеві красуні. На превеликий подив, він вибрав собі за дружину просту доярку на ім’я Марія. Марію не можна було назвати красунею, але вона мала золоте серце, і саме її приємний і поступливий характер зачарував молоду людину. Сільські пліткарки передбачали, що шлюб триватиме недовго, але вони помилялися. Анатолій залишився вірним Марії, і вони щасливо мешкали разом.
Хоча Марія займала нижчий соціальний стан, ніж її чоловік, все домашнє господарство залежало від неї. У міру просування Анатолія кар’єрними сходами його перевели в районний центр; сім’я продала свою худобу та оселилася у міській квартирі. Марія влаштувалася на роботу листоношкою, щоб чимось себе зайняти себе. Їхнє щастя було недовгим, коли їхня старша дочка Олечка загинула внаслідок нещасного випадку на річці під час навчання у випускному класі середньої школи. Анатолій став звинувачувати Марію в тому, що вона не подбала про їхню дочку, і що вона одна винна у всій ситуації. Він залишив сім’ю, не сказавши жодного слова. Таня, їхня молодша дочка, залишилася з Марією, але продовжувала таємно зустрічатися зі своїм батьком. Час минав, у Марії почалися нові стосунки, але Таня була незадоволена.
Анатолій теж продовжував рухатися далі і знову одружився, але його друга дружина незабаром серйозно за хворіла, залишивши його одного. Почуваючись самотнім, Анатолій вирішив возз’єднатися зі своєю колишньою родиною. Він пішов у квартиру Марії і попросив у неї вибачення, зізнавшись, що помилково звинуватив її у смерті їхньої дочки. Марія вибачила його, але тепер дочка Таня відмовилася з ним бачитися. Зараз, хоча Анатолій регулярно відвідує Марію та намагається загладити свою провину, Таня залишається невблаганною. Однак вона стає м’якшою, і є надія, що зрештою вона простить свого батька.