Геннадій строгим голосом зателефонував своїй дружині Олені і запитав її про ключі від їхньої дачі. Олена відразу почала виправдовуватися, заявивши, що вона їх не брала і востаннє бачила їх на тумбочці в коридорі. Геннадій розлютився, коли дізнався, що Олена знову торкалася ключів, так само, як вона вчинила минулого тижня з банкою опаришів, призначеної для риболовлі. Геннадій успадкував дачу від своєї тітки Марії, яка виховувала його як рідну дитину. Дача знаходилася за тридцять кілометрів від міста, і Геннадій любив їздити туди порибалити.
Олені доводилося працювати у вихідні, тож Геннадій планував провести час на рибалці. Однак через неуважність Олени Геннадію довелося заїхати за ключами до її офісу, який знаходився на протилежному кінці міста. Прибувши на дачу, Геннадій помітив, що зник яблучний штрудель, який він привіз із собою минулого разу. Трохи обійшовши територію, він дізнався, що штрудель узяв без дозволу якийсь хлопчик, який весь цей час ховався в сараї. Геннадій дозволив хлопчику залишитися і запропонував йому їжу та місце для ночівлі. Чоловік і хлопчик на ім’я Миколка провели день разом, і їх зблизили розповіді про те, як вони росли в дитя чому будинkу.
Микола розповів Геннадію, що має молодшу сестру Галинку, яка теж знаходиться в дитя чому будинkу неподалік. Миколка дуже хотів возз’єднатися зі своєю сестрою і планував використати яблучний штрудель, щоб витягти її із закладу. Почувши історію, Геннадій пообіцяв допомогти Миколці знайти його сестру, і вони разом вирушили до дитячого будинkу. Коли вони зайшли до дитячого будинkу, Галинка впізнала Миколку і дуже зраділа його появі. Незабаром Геннадій та його дружина вирішили ус иновити обох дітей із дитячого будинkу. Усю цю справу чоловік провернув сам. А по дорозі додому він зателефонував до Олени і сказав їй, що він повертається не з одним, а з двома дітьми з дитячого будинkу. Олена була захоплена і не могла дочекатися зустрічі з ними. Вона весь день провозилася на кухні, купила дітям іграшки і з нетерпінням чекала на їхню появу.