Раніше я вірила, що моє подружнє життя складається цілком нормально, хоча для мене все було більш-менш добре. Як виявилось, я була єдиною, хто так думав. Ці стосунки були добрими тільки для мене, але не для мого чоловіка. У нас із чоловіком ніколи не було жодних сварок, жодних кkонфліктів та розбіжностей. Це все через мою покірну натуру. Я здебільшого погоджувалась з думкою чоловіка, навіть якщо вона мені не подобалася. Я думала, що це і є рецепт хорошого шлюбу. Ми жили комфортно, з добрими посадами та зарплатами.
Ми могли багато собі дозволити, у нас була власна квартира та машина. Я вперто працювала, щоб зробити наше сімейне життя ще кращим, навіть незважаючи на те, що втомлювалася після роботи. Я завжди готувала смачну вечерю та утримувала нашу квартиру у чистоті. Така структура сім’ї мене влаштовувала, але я також хотіла дитину, яка довершила б наше щастя. А от чоловік не був готовий до такого кроку. Я думала, що він зрештою розділить моє бажання, але йому вдалося лише розділити моє життя на “до” та “після” – одним своїм вчинком. Одного вечора мій чоловік прийшов на кілька годин пізніше звичайного – сильно п’яний . Я не сkандалила з ним про його стан, бо сперечатися з п’яною людиною було безглуздо.
Я допомогла йому роздягтися, і він сказав мені, що у нього є інша жінка. Спочатку я подумала, що це п’яне марення, але він показав мені фотографію, на якій вони обіймаються і цілуються. Один погляд на ці фото пронизав моє серце, і я відчула себе зрадженою та спустошеною. Я хотіла завдати йому сильного болю, але натомість прийняла холодний душ, щоб охолонути. Тим часом мій чоловік заснув. Я зібрала всі його речі і розбудила його за кілька годин, щоб усе розповісти. Я попросила ключі від квартири і він пішов. Зараз ми перебуваємо в процесі розлучення, але мені важко довіряти людям після того, що сталося.