Довгий час я не міг укласти в голові той факт, що моя дружина має коханця. “Як вона могла зробити це зі мною?” – подумав я сам собі. – І вони можуть просто спокійно ходити пліч-о-пліч перед людьми. Я не розумію, як їй не соромно, – я поділився своїми побоюваннями з другом по телефону. – Ти не можеш контролювати те, що вона робить, але ти можеш контролювати свою реакцію на це, – сказав мій друг. – Я знаю, а що подумають знайомі чи родичі? А раптом наші діти побачать Віру з її коханцем? – Запитав я. – Ти повинен робити те, що краще для тебе та твоєї родини.
Якщо тебе це так сильно турбує, поговори з нею про це, а на думку інших тобі має бути начхати. Але коли мені хотілося розважитись на боці, я робив це тихо і непомітно. У мене стільки років жінки були на боці, а досі ніхто про це не здоrадувався. Моя дружина вважає, що я їй вірний. Я чоловік і маю право іноді розважатися. Я не бачу в цьому нічого поганого. Ми йдемо до Європи, де люди не бояться робити, що їм заманеться. Я впевнений, що не єдиний, хто це робить. Однак коли я дізнався про зр аду дружини, я більше не міг мовчати. – Як ти могла так вчинити зі мною? Я думав, що ти мені вірна, – крикнув я їй, коли вона повернулася додому. – Ти хочеш сказати, що все життя було мені вірним? Не смій!
Я знаю про твої пригоди! – вистрілила дружина у відповідь. – Я чоловік. І це нормально. Але ж ти жінка. Ти повинна зберігати вірність і піклуватися про нашу сім’ю, – відповів я, – я бачив, як ти трималася з ним за руки. Про що ви говорили? Розкажи, давай! Розмова не ладналася. Дружина, здавалося, не розуміла серйозності того, що вона зробила. Мені було страшно думати, що обман у вигляді зради був прийнятною відповіддю в її очах. «Моя мати мала рацію. З неї ніколи не вийде нормальної дружини», – подумав я про себе. Цілий вечір я міркував, чи хочу я залишитися з дружиною. З одного боку, ми разом виховуємо дітей. З іншого боку, я більше не можу з нею жити. Я виходжу на роботу, а вона – до коханця. Думаю, я подам на розлучення. Невже у світі немає інших жінок?