Ми з дружиною тривалий час намагалися завести дитину, і після багатьох років спроб ми з’ясували, що проблема у мене. Ми думали усиновити дитину з дитячоrо будинkу, але хотіли дитину, схожу на нас. Найкращим варіантом для нас було шту чне запл іднення, і доки ми обирали до нора, я був приголомшений, побачивши серед претендентів мого молодшого брата Миколу.
Коли я зателефонував йому, щоб уточнити, він пояснив, що відчайдушно потребує грошей. Ми з дружиною вирішили використати Миколу як до нора, тому що ми з ним були дуже схожі. Ми домовилися тримати це в секреті від усіх і сказали рідним та друзям, мовляв, просто чекаємо на придатний момент, щоб завести дітей. Все пройшло успішно, і ми дуже раді були дізнатися, що Ірина ваrітна. На У ЗД ми дізналися, що ми матимемо доньку, і назвали її Ілоною. Ніхто не знав, що Микола був біологічним батьком, але нам було все одно, аби у нас була здорова дитина.
Ми просили Миколу стати хрещеним батьком Ілони, але він відмовився, не бажаючи привертати увагу до обставин свого дон орства. Тим не менше, брат подарував нам ди тячу колиску і досі час від часу надсилає нам ди тячі товари зі свого магазину. У міру дорослішання Ілона стає все більше схожою на мене, і люди часто кажуть, що вона «батькова дочка». Хоча мені приємно це чути, я не можу не поставити питання, як би всі відреагували, якби дізналися правду.