Я вірила, що у нас з Єгором було справжнє kохання, як мінімум, коли ми одружилися. Я думала, у нас буде чудова родина та щасливе життя. Однак у результаті виявилося, що я помилялася, оскільки ми були одружені сім років, і за всі ці роки я так і не отримала від свого чоловіка ніжності, якої так жадала. Я відчувала заздрість, коли дивилася на своїх друзів та їхнє сімейне життя, розуміючи, що в мене ніколи цього не буде.
Я працювала у дві зміни: спочатку безпосередньо робота, потім домашні справи, плюс господарство та плюс виховання сина. Єгор тим часом просто працював на себе і не допомагав мені і нічого не робив по дому. Я вже розуміла, що він мені більше нецікавий, але все одно мені було на це начхати. Особливо, коли я побачила, як Єгор доглядає нашу заміжню сусідку… Коли я нагадала йому, що він одружений на мені, він розсміявся мені в обличчя! Це дуже роз лютило мене, тому наступного дня я зібрала свої речі, забрала сина, взяла дещо зі свого майна, викликала таксі та залишила село. Через тиждень я подала на ро злучення.
Якийсь час ми жили з моєю матір’ю, а потім я знайшла чудову, високооплачувану роботу, про яку мій тепер уже колишній чоловік і не мріяв, і купила власну квартиру. З того часу минуло вісім років. Після суду ми жодного разу не спілкувалися з Єгором. Він теж не бачив свого сина усі ці роки. Я навіть не знаю, де він і що з ним сталося. Я навіть не чула про аліменти, бо ніколи їх не отримувала. Він навіть не привітав свого сина з днем народження жодного разу Можливо, воно і на краще, тому що мій син не успадкував погляди свого батька на життя і таке огидне ставлення до жінок.