Сьогодні моїй бабусі виповнилося 85 років. Вона була маминою мамою і, чесно кажучи, у неї все життя не було доброї вдачі, а зараз стало ще гірше через вік. Дещо вона ще може робити сама, але їй потрібний постійний нагляд, як маленькій дитині. Спочатку про неї дбала моя тітка Тетяна, але її терпець зрештою урвався. Вона стверджувала, що хвора і більше не може дбати про бабусю, оскільки їй це надто важко. Я можу зрозуміти чому: з моєю бабусею може бути дуже важко впоратися. До бабусі став заглядати соціальний працівник, але я не уявляю, як вона витримує її постійні крики та примхи.
Після того, як моя бабуся захворіла і потрапила до ліkарні, вона виявилася прикутою до ліжка і потребувала цілодобового догляду. Ми найняли доглядательницю, щоб вона доглядала її, але ніхто з них не міг її довго терпіти, і ніхто не хотів залишатися з нею. Вона навмисно завдавала шкоди, але була гірша за маленьку дитину. Зараз моя бабуся пересувається з ходунками, і в неї з’явилася нова погана звичка – кричати у вікно на всіх, хто проходить повз, скаржачись, що її не доглядають і не годують.
Ми намагалися умовити її переїхати до будинку для людей похилого віку або в пансіонат, але вона відмовляється. Мої тітка і дядько також відмовляються прийняти її, перекладаючи відповідальність на мене, наймолодшу в сім’ї. Тітка обіцяє передати мені квартиру моєї бабусі, якщо я про неї буду піклуватися, але я цього не хочу . У мене є сім’я та невелика квартира, і для мене неможливо взяти бабусю до себе. Тепер моя тітка та її син по черзі дбають про бабусю, але провести з нею навіть кілька хвилин складно. Залишати її одну – небезпечно, тому що вона може залишити увімкненою плиту або воду. Я не знаю, що робити з бабусею. Ситуація вкрай складна, і я не знаю, як із нею впоратися.