Вона була непомітною. Завжди прикривалася маскою. Ніхто не помічав її. Маша вбиралася у під’їзді. Народ буває різним, але їй вдавалося уникнути kонфліктів. Потрібно сказати, що вона знала свою справу і робила все дуже акуратно. Якось вона залишила відро зі шваброю на майданчику між поверхами, поки закінчила прибирання в одному поверсі і переходила на інший. Хлопець спитав: — Гей, бабусю, ти ж не збираєшся на своєю шваброю нас на вулицю вигнати. — Ні, — коротко відповіла Маша. Вона вже йшла, як той не вгамовувался.
— Твій голос не голос старої. Покажеш своє обличчя. — Відчепись, тобі що? — Ну гаразд, відкрий обличчя! Він простяг руку, щоб прибрати маску, як раптом їх перервала сусідка. Вона закричала на нього, і той втік. Сусідка побачила, що Маша занервувала і вирішила запросити її на чай. Анастасія Сергіївна була в домі одна. Її рідні поїхали до Італії у відпустку. — Дитинко, я знаю, що ти молода, мене не проведеш! Тебе як звуть — Маша, Марія, — поправила себе вона. — А що ти тут робиш, хіба не трохи nлатять? Маша розповіла свою історію. Кілька років як не стало її батьків та бабусі, яку вона дуже любила. Вона була змушена міняти квартиру та переїхала близько до будинку Анастасії Сергіївни.
Маша навчалася на факультеті готельного біз несу, їй залишалося ще 3 роки, і вона вирішила підробити, щоб себе забезпечити. А цей будинок був близький. — Ти така молода, цілеспрямована! Я просто захоплююсь тобою. — Спасибі вам велике, але мені час, треба докінчити і додому піти. Через кілька днів Анастасія Сергіївна знову запросила Машу до себе. — Дитино, у мене є до тебе пропозиція. Знаєш готель неподалік, на перехресті. — Так, звісно, я там практику проходила. — От і добре. Хазяїн готелю мій друг, я йому сказала про тебе, і він запросив тебе на стажування. Хочеш? — Звичайно хочу, дякую вам велике! — Зраділа Маша. Даруйте добро!