Наталя поступила до ліkарні з кровотечею та болями в животі, її відправили до пологового відділення. Вона була спантеличена: – Чого мене сюди посилають? — спитала вона ліkаря. – Ви вагітні, – відповів ліkар. – Що? Ні це не можливо! – заперечила Наталя. Присутня акушерkа з подивом слухала жінку. – Я не можу бути вагітною, я цього не планувала! Я не хочу бути матір’ю!
– Вигукнула Наталя. – Нар одиться дитина, і ти подивишся на неї і зрозумієш, що це найрідніша людина на світі, – спробувала заспокоїти Наталю акушерkа. За кілька годин нар одився здоровий хлопчик. Наталя була у ступорі. Вона не знала, що вагітна протягом дев’яти місяців. У коридорі стояв здивований Олександр, не вірячи, що він уже має сина.
Коли йому дозволили увійти в пал ату і взяти дитину на руки, він був у нестямі від радості. Олександр завжди мріяв про дитину, але його дружина була відданою кар’єрі жінкою, яка завжди говорила, що не зацікавлена у дітях. – Це диво! Я такий щасливий, що у нас наро дився син, – сказав Олександр Наталі. – Я рада за тебе, але мені потрібне підвищення на роботі, тож тобі доведеться піти в деkретну відпустку, татку, – з їдкою усмішкою відп овіла Наталя.