Ольга мала ритуал щоранку – вона читала газети і уважно розглядала фотографії малюків. Щоразу вона дуже сподівалася знайти її. Вона дуже сподівалася, що впізнає її, що материнське серце підкаже. Коли Олі було 16, вона заваrітніла від однокласника. Вона до останнього приховувала, що перебуває у положенні, але зрештою живіт сам себе видав. Коли мати помітила, закотила справжній скандал.
-Тепер нам ніяк на вулицю вийти не можна, всі пальцем показуватимуть! Ти мене зганьбила! Я що для цього тебе виростила? Тетяна замкнула доньку вдома і навіть заборонила виходити з дому та ходити до школи, щоб не дай Боже хтось не побачив. Народжувала Оля у знайомого rінеколога в таємниці. Полоrи були важкими, під кінець вона навіть знепритомніла, а коли прокинулася, дитини вже не було. -Мамо, де мій малюк? – запитала вона насамперед, коли прийшла до тями. -Йому підберуть гарну родину. Цю тему тепер закрито.
У тебе попереду ще багато іншого, треба спочатку освіту нормальну здобути, роботу знайти і чоловіка, а лише потім про дітей думати. Ольга багато гірких сліз пролила, але все було марно. Мати відмовлялася говорити, де дитина. Зараз Тетяни Петрівни вже кілька років немає в живих. Оля вже самостійна людина, але вона ніяк не може упокоритися з подіями минулого і не втрачає надії знайти малюка.