Я вже цілих 7 років працюю в Португалії, адже маю двох дітей, а я одна. За цей час вивчила своїх дітей, потім і дочку заміж видала, і сину весілля хороше зіграла. Як би мені не було важко, але я працювала щодня і дуже раділа, що можу допомогти своїм дітям, що вони не знають труднощів у житті. Адже, як би там не було, а наважилася я поїхати за кордон лише тому, щоби покращити життя своїм дітям, тільки заради них старалася. Дуже мрію допомогти дітям із житлом, щоб мали свій дах над головою, адже це дуже важливо у сучасному житті, тому планую працювати за кордоном, скільки буде сил, а далі буде видно. Може, згодом і про себе подумаю. А вчора мені зателефонувала моя сестра Наталя.
Батьки наші вже літні, живуть у селі, їм потрібна вже допомога у всьому, не з усім справляються самі. Останнім часом сестра до них додому іноді ходить, допомагає, бо сама живе окремо від наших батьків. Тому Наталя прямо мені сказала, мовляв, я давно вже в Португалії сиджу, і ще там працюватиму, додому їхати найближчим часом не збираюся, тому сестра доглядатиме батьків наших, але дім вони тоді вже зараз переоформлюють на сестру, щоб вона була впевнена, що все дістанеться їй. Я сказала, що подумаю про це. Я зовсім не хочу відмовлятися від батьківського подвір’я на сьогоднішній день. Будинок у наших батьків досить великий і просторий, гарний двір, город доглянутий. Тато і мама ще не такі старі, щоб говорити про спадщину прямо зараз, і, якщо сестра чимось допомагає їм, то так і має бути, вона їхня дочка, вона ближче живе і може дозволити навідатися до них.
Але батьки живуть власними силами, на свою пенсію, господарство мають, курочок тримають, город невеликий. І обов’язок доньки навідуватись до них, якщо живе близько. Але назвати це доглядом за людьми похилого віку я не можу, це просто допомога і не більше. Я не знаю, як моє життя складеться далі, а якщо мені доведеться повернутися до України? Сьогодні я сама зателефонувала сестрі і сказала, що відмовлятися від дому не буду. Я не відмовляюся доглядати батьків, але не зараз, а трохи згодом, я ще трохи грошей тут дітям зароблю, поки ще можу. А сестра образилася, тиждень мені не дзвонить, і сама на дзвінки не відповідає.