Живучи у злиднях, Наталя вирішила відремонтувати свої старі чоботи замість того, щоб купувати нові. Вона виховувала синочка одна, багато чого собі не могла дозволити і намагалася задовольнятися тим, що є, продовжуючи життя своїх речей усіма можливими та неможливими способами. Батьків Наталії не стало, коли їй було 17, а чоловік забув про існування Наталії та їхнього сина, як тільки підписав документи на розлучення. Загалом, йти більше не було до кого, саме тому й доводилося бідній одній зводити кінці з кінцями.
Так от, ремонтна майстерня відмовилася лагодити чоботи. Вони сказали Наталі, що їх більше не врятувати. Тим часом 11-річному синові Наталії потрібна була нова зимова куртка, бо на старій вже було більше дірок, ніж тканини. Все б нічого, але грошей було мало! А те що й було, було відведено на їжу та комунальні. Коли Наталя плакала від незнання, що робити і як бути далі, вона раптом згадала про колишню свекруху, яка була справедливою жінкою і часом захищала Наталю, коли її син влаштовував черговий безглуздий скандал.
Під час їхнього візиту свекруха здивувала Наталю, видавши їй документи на будинок, подарований її онукові, синові Наташі. Виявилося, колишній чоловік нещодавно відвідував матір і просив передати будинок на ім’я сина, але контактів Наталки у свекрухи не було, тож вона й допомогти їм не мала можливості. Наташа повернулася із села з посмішкою до вух, із подарунком та додатковими грошима з пенсії свекрухи. Наталя нарешті змогла купити своєму синові нову куртку на зиму. Вона аж ніяк не чекала такої щедрості від колишньої свекрухи та чоловіка і була вдячна за такий цінний подарунок.