Іра поверталася додому після магазину з тяжкими пакетами, коли перед нею загальмувала чорна машина. З неї вийшла жінка, але Іра навіть не подивилася на неї і пройшла повз неї. -Іра, Іра! – окликнула її жінка. Іра здивовано обернулася. -Вибачте, ви це мені? -Невже ти мене не впізнала зовсім? Я ж Надя, Надя Ковальчук! Ірина придивилася. -Справді, вибач, не відразу дізналася.
-Ти кудись поспішаеш? Давай у кафе трохи посидимо, поспілкуємось. -Добре. Вони зайшли до найближчого закладу, і Надя замовила їм чай та десерт. -Ну як склалося життя твоє? Іра мовчки показала обручку на безіменному пальці. -А діти? -Дітей немає. А в тебе як все? -Не скаржуся, заміжня була, але зараз у розлученні. Колишні подруги трохи помовчали.
Колись у школі вони були парочкою не розлий вода. Що змінилося? У десятому класі Надя почала зустрічатися із сусідським хлопцем Дімою. Вона його щиро любила, але варто йому побачити красуню Іру, як він у неї закохався. Це сприч инило сварку. У результаті і в Іри з Дімою не склалася, але багаторічна дружба була зіпсована. Подруги задумливо пили чай. У обох у голові в цей момент виникла та сама думка: ”А чи коштував він того?”