Вікторію виховувала її бабуся Віра, оскільки її матері доводилося нелегко, і вона довго працювала. Мати Вікторії час від часу відвідувала її, але не виявляла до неї того тепла і ніжності, на які вона заслуговує. Вікторія мала молодшу сестру Даринку, з якою вона ніколи не зустрічалася, і її мати ніколи не приводила її в гості. Коли Вікторії було 16 років, пом ерла її бабуся, і вона переїхала до своєї матері та прийомної родини. Вітчим Вікторії ставився до неї з натягнутою ввічливістю, але її молодша сестра Дарина не приймала її і часто звинувачує в різних гидотах. Вікторія переносила все мовчки, сподіваючись побути зі своїми род ичами та відчути тепло своєї родини.
Якось Дарина сказала Вікторії, що вона не рідна дочка своєї матері і є чужою для сім’ї. Вікторія не могла повірити словам своєї зведеної сестри, але вирішила пошукати докази, щоб переконати її в її неправоті. Коли вона переглядала коробку з документами, до кімнати зайшла її мати і з подивом пом ітила, що її дочка риється у її речах. Вікторія пояснила, що вона шукала правду, але мати сварила її за те, що вона шастала всюди і брала речі без дозволу. Цей інцидент лише підтвердив переконання Вікторії в тому, що вона чужа в сім’ї. Вікторія вибігла з дому, почуваючись небажаною, і йшла вулицею в сльозах. Вона була так засмучена, що не помі тила машину, яка повертала із-за рогу.
Вікторія проkинулася в ліkарні поруч зі своєю матір’ю, почала плакати і просити вибачення. Але мати сиділа з кам’яним виразом обличчя, невдоволена тим, що посеред робочого дня вона має бути в ліkарні. Нещасний випадок змусив Вікторію усвідомити, що люди, яких вона вважала за свою сім’ю, не піклуються про неї. Вона повернулася в порожню квартиру своєї бабусі, відчуваючи себе самотньою та розбитою. Незабаром вона дізналася, що рідна мати віддала її бабусі, коли вона була маленькою, тому що вона була занадто молодою, щоб піклуватися про неї. Бабуся Вікторії взяла її до себе і виховала як рідну, люблячи її беззастережно та безперервно. Незабаром Вікторія знайшла втіху в листах своєї бабусі, яка благала її пробачити рідну матір і зрозуміти труднощі, з якими вона зіткнулася, будучи молодою матір’ю. Вікторія зрозуміла, що сім’я – це не тільки кровні родичі, а й люди, які люблять тебе і піклуються про тебе. Через кілька років вона почала будувати свою власну сім’ю з людьми, які приймають її такою, якою вона є, знову вчилася любити і довіряти.