– Дістала ти мене! І твоя мама мене дістала! І твій батько. І кіт. Все дістало, – невдоволено бурчав Олег, збираючи свої речі. – Додому вже не хочеться приходити, щоби вас не бачити! – Ну, то не приходь, – спокійно відповіла йому Яна. – Знаєш, ти теж не янгол. – Ах, янгола тобі подавай! – не витримав Олег. – Де ти знайдеш ще такого нерозумного, щоби з вами зміг жити! – А навіщо мені ще такий не розумний? – посміхнулася Яна. – Я собі розумного шукатиму. – Нікого ти не знайдеш! Нікого! – казав їй Олег. – Нікому не потрібна зі своєю родиною!
– Єдиний не розумний у цьому будинку – це ти, – все також спокійно відповіла Яна. Спокій Яни дратував Олега . Чим більше він хотів вивести її з себе, тим більше виходив із себе сам. Зібравши всі свої речі та подарунки, які купив Яні, Олег пішов. Навіть не просто пішов, а голосно зачинив двері, облаяв усіх наостанок. – Яна, а що з ним? – Здивовано запитала мама. – Ми його чимось образили? – Ні, мамо, не образили, – відповіла Яна. – Просто шукав причину піти. Не хвилюйся, це навіть на краще. Хай іде. Яна відчувала, що в Олега з’явилася інша жінка, але він завжди уникав розмови. Останнім часом його все почало дратувати і було відчуття, що думками він десь далеко. Він чіплявся по дрібницях, сердився і весь час обіцяв піти. Яні це вже так набридло, що вона навіть була рада, що в їхньому будинку нарешті настане спокій.
Олег справді пішов до іншої жінки, щиро вважаючи, що Яна сама винна, що він це зробив. До того ж, його нова обраниця жила в окремій квартирі без батьків. Яна через деякий час знову вийшла заміж. Чоловік попався добрий, швидко порозумівся з родиною Яни. А шлюб із Олегом залишився у неї у спогадах як якесь непорозуміння. Олег же згодом почав виховувати нову дружину. Невдовзі Олег пішов до іншої. Віка довго сумувала, але згодом у неї все налагодилося. Вона вийшла заміж за хорошого чоловіка, який припав до душі навіть її матері, і поїхала з ним із міста.