Знову Ігореві наснилася мама. Але цього разу вона не мовчала, а говорила дивні слова. Ігор спочатку не зрозумів, про що вона каже, але потім до нього дійшло. Його замучило совість, адже він так підло вчинив по відношенню до матері. Він усвідомлював ту підлість, яку зробив, але не хотів визнаватись. Ігор вийшов подихати холодним повітрям. Вже світало. Він помітив, що кущі заворушились і там якась тінь. Але раптом прокинулася дружина і покликала його до хати. Вона здивувалася, що чоловік серед ночі вийшов на ґанок. Було вже холодно. – Мені мама наснилася. Вона в мене вибачення просила. Але за що я так і не зрозумів. – Давай спати, не треба про це зараз думати. Дружина заснула, а Ігор не міг заснути.
Згадував маму. Він був сьомою дитиною у сім’ї. Батько тяжко працював, щоб прогодувати сім’ю, а коли Ігореві був рік, батько помер. Мама дуже сумувала, їй не до дітей було тоді, а старший брат Роман був йому як батько. Удома у всіх були свої обов’язки. Ігор стежив за курями та кроликами, годував їх. Якось знайшов він собачку чорненьку з білим. Мама хотіла собачку, але Ігор його спочатку сховав у сарай, щоб мама не побачила. Цуценя було смішним, товстолапим, і мама б сказала, що такий охоронець їм не потрібен. Мамі обіцяли вівчарку із сусіднього села. Вона дізналася про це цуценя та відвезла Ігоря дивитися тримісячних вівчарок. Породисті цуценята справді сподобалися Ігорю.
Він вибрав собі одну, а свого друга Шаріка того ж дня відвіз на велосипеді далеко за річку. Але нове породисте щеня так і не стало йому другом. Старший брат Роман одружився з міською дівчиною, переїхав до міста та Ігоря з собою взяв, щоб він у місті навчався. Вони часто їздили до села до мами, а мама рідко до них приїжджала. Якось, коли Ігор повертався зі школи із друзями, його зустріла мама. Друзі дуже здивувалися, адже вони думали, що Роман його батько, а його дружина – Ігоря мама, а він і не заперечував. Друзям він сказав, що бабця із села приїхала. Він соромився матері. А мати це почула. Він дуже соромився, що маму образив. Завжди згадує, і йому стає соромно. Уві сні мама сказала, що за кущами на нього чекає подарунок. Він п’ять вийшов на ґанок і в кущах побачив свого друга Шаріка. Але ж це неможливо. Минуло ж двадцять років. Але це справді був Шарик. Ігор поїхав на могилу матері, поговорив, поплакав і вибачився за свої вчинки.