-Володя, ну скільки можна так жити, га? -В сенсі? – не зрозумів хлопець. -Ти дуже погано харчуєшся, Катя зовсім за тобою не стежить! -З чого ти це взяла? Я начебто нормально харчуюсь, навіть погладшав. -Я минулого разу коли у вас гостювала, чим ви мене пригощали?
Картоплею і тушкованою капустою! Хіба це поживна їжа? У вас в холодильнику ні грама ковбаси не було, тільки шматочок сиру. Так справа не піде! -Що поганого в капусті та картоплі? Мені особисто дуже подобається. А ось ковбасу ми не надто любимо, нам сир більше подобається. Лариса Андріївна осудливо підібгала губи. Вона дуже любила поїсти та не розуміла, як можна так скромно жити.
Поки син у неї жив, він і ковбасу їв і багато всякого. Вона дуже переживала за єдиного сина, тому часто відвідувала молодят і патрулювала їх холодильник, не забуваючи роздавати вказівки невістці. Зрештою, це всім так набридло, що Володя сам чемно попросив матір до них не приходити. Лариса Андріївна була дуже глибоко ображена таким ставленням. Тепер вона слізно розповідає подругам, що присвятила життя єдиному синові і удостоїлася такої невдячності з його боку.