Степан зацьковано глянув на дружину. Вже котрий рік він розривався між двома найважливішими людьми у своєму житті. -Ну, ми ж так давно це запланували, ти не можеш все зіпсувати! -Олено, ну мамі погано.
Який я буду син, якщо не буду поряд у такі моменти? -Їй завжди стає погано, коли ми збираємось кудись разом вийти. Це такі збіги? А тобі не спадало на думку, що вона тобою маніпулює просто? -Олено, як я можу кинути рідну матір у біді, а?! У результаті він махнув рукою та пішов. Олена засмучено опустилася на найближчий стілець. Із сусідньої кімнати прибігла донька.
Маші було лише чотири роки. Своїми великими блакитними очима вона незрозуміло дивилася на матір: -Ми не підемо у кіно? -Ні. -А чому? -Тато поїхав до бабусі. -Він любить бабусю більше, ніж нас? -Ні, просто вона захворіла, – знизала плечима Олена. Олена не знала, сkільки ще так може тривати. Апетити Світлани Миколаївни лише зростали. Вона вдавала хвору і навіть вимагала від сина, щоб він з нею ночував більшу частину тижня! Олена хотіла жити у нормальній сім’ї, але не розуміла, як відкрити чоловікові очі на поведінку його матері.