Коли ми з Миколою вирішили одружитися, у нас все з фінансами було добре. Нам було по 25 років, ми обидва працювали, Коля добре заробляв. Я взагалі була нареченою з посагом, бо бабуся мені у спадок залишила дуже пристойну трикімнатну квартиру. Тому ми не мали періоду, коли ми намагалися фінансово відбутися. Спочатку наше сімейне життя почалося на дуже позитивній ноті.
Незабаром і дітки пішли, у нас є син Микола та донька Євгенія. Здавалося, що ніщо не здатне порушити нашу сімейну ідилію, але уклад сім’ї змінився, коли по мер мій свекор. Іван Ігорович та свекруха були разом понад 40 років жили щасливо, тому вона тяжко перенесла втрату коханого чоловіка. У цей час Коля часто був з матір’ю. Я розуміла, що їй потрібна підтримка і жодного слова не говорила.
Але минуло вже півроку, а свекруха у своїх бажаннях лише на хабніє. Вона тепер не тільки просить, щоб Коля відвідував її чотири рази на тиждень, а й залишався на ніч. Я думаю, що це ненормальна поведінка для одруженого чоловіка. Ми його так рідко бачимо, а свекруха поводиться як маленька і примхлива дитина. Що з цим робити я вже не знаю.