Олег знову з’явився до бабусі із величезною сумкою повною речей. Бабуся вийшла на голос онука із кухні. — Що знову? Ви знову посварилися — Ганна Іванівна була дуже незадоволена. Олег лише махнув рукою, мовляв бабусь, відчепися, дорослі люди, розберемося. Жінка тяжко зітхнула і запропонувала онукові їсти. Той, звісно, не відмовився. Він любив бабусю, адже завжди в неї щиро відпочивав. І ось доросла дитинка сиділа під телевізором, а до Ганни Іванівни зазирнула сусідка. Вони з Дарією Петрівною пішли гуляти, а бабуся перед виходом обдарувала онука докірливим поглядом і той укотре сказав. — Не дивись на мене так, я нічого не накоїв, нехай вона думає! Дарія Петрівна розповідала про своє насущне. А Ганна Іванівна особливо не слухала, вона думала про щастя онука. Точніше про його нещастя вже третя дружина, а він ніяк визначитися не може.
Третє розлучення попереду? На благо дітей немає не у жодному шлюбі. Жінка раптово відчула недобре, вибачилася перед подругою і стрімко попрямувала додому. Шосте її почуття не підвело. Онук стояв у костюмі, поголений, доглянутий. Тоді вона зрозуміла, що таки розлучатися збирається. Вона перегородила дорогу онуку, заявляючи, що нікуди не пустить. Але той прошмигнув повз. Бабуся схопилася за серце, а онук, перелякавшись, швиденько підійшов до бабусі, посадив на диван. Він дуже любив свою бабусю. — Бабу, ну не хвилюйся, я просто зрозумів, що Варка не та, після весілля все по-іншому пішло. — Олежка, скільки можна? Варка не та, Катька була не та, Сонька взагалі. Ну так не можна, що ти шукаєш, що досі знайти не зміг?
Він лише знизав плечима. Бабуся попросила Олега залишитись сьогодні з нею, адже їй щось не здоровилося. Він одразу ж розв’язав краватку, зняв піджак. Заваривши чай, він поправив подушку під головою Ганни Іванівни, і сів ближче до неї. Жінка, відпивши чаю, сказала: — Я тобі зараз казку розповім, може вона направить тебе в правильні русла. Олег посміхнувся та підготувався слухати казку. «Давно, коли життя тільки зароджувалося, Боженька зліпив десять чоловіків, різних професій, щоб ті змогли світ розвивати. Працювали та вкладалася на всю. Але якось вони звернулися до Боженьки з проханням розвеселити їх і розбавити їм життя. Тоді Боженька їм дав можливість зліпити з глини кожному жінку, на свій смак та колір. Кожен із них так і вчинив. Потім Бог дав можливість взяти по одній чарівній скибочці медових яблук, щоб їхнє життя з жінками було таким же солодким.
У чаші, де лежали скибочки, їх було одинадцять. Коли вони виконали волю Божу, він їх покарав, бо в чаші не залишилося жодної скибочки. Тоді він не став розбиратися в тому, хто винен, а просто покарав перемішав усіх жінок і дав кожній різні якості і повернув чоловікам. З тих пір дев’яти чоловікам з десяти, здається, що сусідська жінка набагато краща за свою і тільки десятий знає, яка прекрасна його жінка, бо сам з’їв одинадцяту скибочку, щоб бути настільки прекрасним для неї, як вона для нього». Коли бабуся закінчила свою розповідь, вона попросила онука замислитися над її словами, а Олега ця історія вразила.