Пролунала трель дверного дзвінка. Прийшла, точніше, увірвалася Тома, зведена сестра Ніни. – Ніно, привіт. Я в тебе перекантуюсь з тиждень, у мене вдома ремонт. Ось речі принесла, а сама поки що піду, проконтролюю роботи, буду пізно, — затараторила та, і залишивши Ніну з відкритим ротом помчала… Тома дуже класне дівчисько. Доброзичлива, весела, але дуже діяльна та галаслива. Чим і дратувала чоловіка Ніни Ігоря. Той, поруч із Томою, не міг і дві години витримати. А тут кілька днів! Ніна зрозуміла, що чоловіка доведеться втихомирювати всіма силами.
І річ не тільки в тому, що Ніна любила молодшу сестру. Її батько Антон Сергійович витратив багато сил і часу на лікування мами, коли та серйозно захворіла. Тож відмовити сестрі Ніна не могла. Чоловік, звичайно, спробував збунтуватися, коли, повернувшись з роботи, дізнався новину. Але Ніна змогла його умовити потерпіти. Терпіти і справді довелося багато. Тома, обравши вітальню, проганяла Ігоря від телевізора, вимагаючи включати улюблені серіали замість футболу. Вранці Тома окупувала ванну, посуд за собою не мила… Коротше, дратівливих факторів був вагон і маленький візок. Але коли Ніна з Ігорем уже звикли до викидонів Томи, ремонт у її квартирі закінчився, і дівчина поїхала. Нарешті.
Можна спокійно відпочити від цієї шебутної. Але… Увечері в їхній квартирі знову пролунав трель дверного дзвінка. Увірвалась Тоня. І не одна, а з двома хлопцями. – Це брати Франчук. Прошу любити та шанувати. Вони робитимуть ремонт у вашій квартирі. А ви збирайте речі й поїхали до мене, — звично заторохтіла Тома. – Куди поїхали? Який ремонт? – схопився за голову Ігор. Але, під тиском двох жінок, змушений був погодитися. Ніна давно хотіла зробити ремонт. Навіть гроші на це були. Та всі руки не доходили… Через три тижні Ніна з Ігорем повернулися до своєї відремонтованої квартири. – Гарна дівчина, твоя сестра. Але дуже шумна, — сказав Ігор. І тут пролунав трель дверного дзвінка. У квартиру увірвалася Тома…