Молоденькою дівчиною Олена влаштувалася працювати секретаркою у міськраді. Там же начальником відділу працював Антон. Високий, стрункий красень. Незабаром поміж молодими людьми спалахнули почуття. Квіти, кіно, танці… Все, що прийнято при догляді. Антон став першим чоловіком у житті Олени. Справа рухалася до весілля. І раптом Антон заявив, що любить іншу, тому одружуватися з Оленою не може. І зник із її життя. Незабаром Олена зустріла Сергія, той був закоханий у неї ще зі школи. Запропонував дівчині вийти заміж. Олена вже була ваrітна від Антона, тож прийняла пропозицію. Але про своє становище Сергію не сказала. Але коли нар одила доньку, відмовилася передчасними пологами.
Пройшло багато років. Давно вже немає Сергія, донька Олени, Інна, одружена, наро дила їй онука. І ось одного разу у двері Олени зателефонували. Відчинивши двері, жінка ахнула. Там, із букетом, стояв Антон. – Навіщо прийшов? – Розповісти, що насправді тоді сталося. Чому я змушений був покинути тебе? – Тобто ти відмовився від весілля не тому, що розлюбив мене, а з якоїсь іншої причини? – Ось саме. Все життя я любив і люблю лише тебе. А зрадити тебе мене змусили. – Проходь… – Дочка першого секретаря міськкому партії захотіла мене у чоловікі.
Намагалася сама до мене підкотити, але я їй відмовив, — почав Антон свою розповідь. – Тоді вона підключила свого тата. Той викликав мене і сказав: “Вибирай: або ти одружишся з моєю донькою, і буде в тебе і кар’єра, і квартира, і машина; або ти відмовишся від одруження з моєю дочкою, і тоді твоя мати піде під суд за розтрату. Повір, моїх сил вистачить, щоб ув’язнити її». Ось через матір я й пішов на відмову від тебе. Ми з Томою одружилися, її тато вибив для мене довгострокове відрядження за кордон, і ми поїхали. А за три роки Тоня важко за хворіла. Я хоч і не любив її, але кинути в такому стані не міг. Так і жив із нею, доки її не стало. Це сталося місяць тому. Я кинувся шукати тебе. І ось прийшов, щоби розповісти правду. Ти мені віриш?.. Олена повірила. А за тиждень вони одружилися.