Галя почувала себе незручно, стоячи на базарі з великою коробкою, повною овочів. Зрештою, вона знайшла вільне місце і прилаштувалася поряд з молодою дівчиною. Та якось дивно на неї глянула. Урожай цього року був мізерний, але тільки на нього була надія. Галя весь день простояла на холоді, але так нічого й не продала. А у спритної дівчини поруч практично закінчився весь товар.
Надвечір дівчина не витримала і заговорила з Галею: – Я всіх торговок на базарі знаю, а вас ні. – Ну я і не торговка, – зніяковіла Галина. – Взагалі я колишня вчителька, просто з необхідності сюди прийшла. -У вас якось зовсім погано виходить продавати, а товар не поганий, – зауважила дівчина. Галя сумно посміхнулася: -Вірно. -А чому вирішили продавати?
– Поцікавилася дівчина. -Ми пенсіонери з чоловіком, всі гроші цього місяця пішли на його ліки, от і доводиться. -А чоловік чого не працює? -Він колясочник. -А діти у вас є? -Була дочка, та не стало її через аварію. Дівчина глянула на Галю співчутливо, покопавшись у кишенях, дістала кілька купюр і простягла жінці. -Це вам за те, що просто стояли сьогодні цілий день. Галя намагалася відмовитись, але дівчина наполегливо сунула гроші їй у руки і пішла.