Понад двадцять років спільного життя, доросла дочка і на тобі чоловік пішов до молодої. Навіть сміливості сказати вголос, дивлячись у очі, не вистачило. Послав СМС, мовляв, іде. А за дві години заявився за своїми речами. Мовчки зібрав у сумку, і мовчки пішов. Таня з дочкою зібрали речі, що залишилися після нього, і викинули їх. Потім змінили замки на вхідних дверях. Роз лучалися через суд. Домоглися, щоб той виписався з квартири, в обмін, не висуваючи претензії на машину. Минув рік. Дочка, Інга, вийшла заміж, Тетяна завела кота, живе спокійно. Переживання позаду.
Вона вже не переживає через зраду чоловіка і живе на втіху. І раптом, на тобі, з’явився. Молода коханка виставила за двері. Чого й слід було чекати. І ні краплі каяття, не слова про пробачення. З місця у кар’єр почав звинувачувати Тетяну: – Ти сама винна, що я загуляв, запустила себе, не звертала на мене уваги… Тетяна не стала ні сперечатися з колишнім, ні доводити щось. Просто виставила за двері. Сказала, щоби більше не приходив. Як не дивно, у зрадника знайшлися захисники. Першій Тетяні зателефонувала екс-свекруха. – Ви ж не чужі люди.
Не можна забувати про двадцять років спільного життя. Якби я була на твоєму місці, вибачила б і впустила. – Вам на моєму місці не бути. Пробачайте і впускайте на своєму, якщо так треба. А до мене зі своїм синочком не лізьте. Мені цей тягар без потреби. Мені без нього набагато краще. Потім зателефонувала мама Тетяни, намагалася переконати дочку прийняти чоловіка назад. Але й мати отримала від воріт поворот. Потім колишній вимолив вибачення у дочки. Та теж спробувала заступитися за батька… Але Тетяна нічиїм умовлянням, жодним проханням не поступилася. Твердо стояла на своєму: “Той, що зрадив один раз, зрадить і другий”. Вона здорова, працює, себе забезпечити може. Навіщо їй цей тягар?