Можливо, я трохи старомодний, але я завжди вважав, що чоловік просто зобов’язаний нормально утримувати свою сім’ю. Просто перед весіллям я поїхав на заробітки та назбирав на квартиру. Я нагромадив достатньо, щоб купити трикімнатну квартиру нашої мрії. Ми з Софією стали облаштовувати наше сімейне гніздечко. Незабаром Софія завагітніла і народила мені здорового сина.
Словами не передати ступінь моєї радості! Тільки в питаннях догляду за немовлям Софі була недосвідчена, тому до нас часто приходила її мати. Я зовсім не був проти Олени Миколаївни, хоч вона і має трохи складний характер. Але я з усім мирився, чудово розуміючи, що вона допомагає доглядати мого сина, і дружині це необхідно. Але наш син уже виріс, він ходить до дитячого садка, а дружина вийшла на роботу.
Олена Миколаївна здебільшого сиділа вдома без діла і від нудьги лізла у наші особисті справи. Я почав натякати, що настав час їй повернутися до себе. На цьому ґрунті вона таку істерику закотила, ви не уявляєте! Почала кричати, мовляв, ми її використали, а тепер збираємося виставити за поріг. Я був приголомшений. Після такої бурхливої реакції тема начебто закрилася, але я не збираюся все життя жити з тещею! Що робити?