Тітка Інна з великими пакетами заходила до під’їзду. Дуже доречно поруч виявилася сусідка зі сходового майданчика, молода дівчина Світлана. -О, тітко Інно, давайте допоможу! Ого, важкі, на гостей чекаєте? Інна сумно посміхнулася. -Та які у мене можуть бути гості, люба. Просто на дачу вирішила поїхати. Світлана прикусила губу. З того часу, як син Інни заrинув в ава рії, жінка жила одна і майже ні з ким не спілкувалася.
Тітка Інна була дуже доброю та сердечною, тому Свєті було її щиро шkода. Дівчина теж жила сама і всіляко намагалася підтримати жінку, заходила до неї на чай, тішила її розмовами. Інна була відсутня місяць, а потім повернулася до міської квартири. Побачивши, що в будинку сусідки горить світло, Світлана купила тортик і вирішила відвідати сусідку.
Інна відчинила двері, і Світлана здивувалася тому, як радісно світилися її очі. З будинку почувся дитячий сміх. -Ох, у вас гості! – Так, – радісно кивнула Інна, – Але ти заходь, я тебе зі своїм онуком Яном познайомлю. Мене нещодавно знайшла дівчина мого сина. Уявляєш, у мене є онук, а я навіть не знала про це! З появою Яна життя Інни змінилося. У ній знову з’явився сенс і світло.