Ще перед весіллям Ігор із Лєною домовилися, що домашні справи робитимуть разом, порівну розділивши обов’язки. – У нас рівноправність! Рівні права та однакові обов’язки! – казав Ігор. Ось коли прийшов час, з’ясувалося, що Ігор по-своєму розумів виконання обов’язків. Будній день. Прийшли із роботи. Черга Ігоря приготувати вечерю. Він зварив куплені в магазині пельмені.
Коли те саме спробувала провернути Олена, Ігор скорчив пику: – Хіба це вечеря? Краще б ти відбивні засмажила. – Ось ти й посмажиш їх завтра, – відповіла дружина. – Без проблем, – відповів чоловік. І наступного дня прийшов додому пізно… Субота. Олена збирається прасувати, а чоловік має вимити підлогу. – Я зараз, – сказав Ігор. – Тільки ти винеси стільці з кухні, налий води, дістань швабру…
Олена створила всі умови, щоб чоловік взявся до роботи. Зробив. – Готово. Можеш вилити воду з відра і заносити назад стільці. Через тиждень. Ігорю прасувати білизну. Але і це у нього не виходить. – Давай ти візьмешся за прасування, а я сантехніку у ванній почищу, – запропонував Ігор. Олена погодилася. Тільки взялася за прасування, як чоловік заявив: – Та не дуже й брудна у нас сантехніка. Можна і не мити… Якось Олена попросила чоловіка звільнити коридор від взуттєвої полиці, щоб вона змогла промити там підлогу.
– Взялася за миття підлог у передпокої, так сама там все і роби. Нема чого свою роботу на мене скидати! – відчитав її чоловік. Олена недовго витримала таку “рівноправність”, і одного чудового дня просто зібрала свої речі і пішла від Ігоря до мами На запитання знайомих: – Чому від тебе дружина пішла? Ігор відповів: – Хотіла, щоб я за неї всю роботу по дому робив. Не на того напала. Нехай іншого дурника шукає!