У єдиного сина Василиса вклала всю себе, щоб той виріс порядною та успішною людиною. Загалом Єгор повністю виправдовував її очікування, вчився добре, виріс справжнім красенем та розумницею. Після закінчення вищої освіти вирішив перебратися до столиці жити, що трохи засмутило жінку. -У тебе і тут робота хороша, навіщо тобі до столиці? Ти там нікого не знаєш!
-Мамо, там більше перспектив, сама ж знаєш, що я не пропаду! Василисі довелося змиритися із рішенням сина. У столиці Єгор швидко знайшов добру роботу, часто дзвонив матері. За півроку порадував звісткою, що в нього з’явилася наречена. Оскільки молодята планували весілля, він вирішив познайомити Сашу з мамою. -Хто ж так швидко одружується! Ви лише півроку знайомі, сину!
-Мамо, я впевнений, що вона моя доля. -Але їй всього 18, і вона із села! -Яка різниця? Василина була незадоволена, але вмовляти сина не поспішати було марно. Він все робить, бо вважає за потрібне! Дівчина не надто сподобалася Василисі, вона вважала її надто юною та нетямущою для шлюбу. Але син був, як завжди, впертий. Через п’ять років Василісі довелося погодитися з тим, що вона помилялася щодо Сашка. Вона стала дуже мудрою та доброю дружиною для сина.