Була субота. Був вихідний у Віктора, і він, як і завжди в суботу, поїхав з друзями відпочивати на рибалці. Риби небагато, особливо вони нічого і не ловлять, але добре відпочивають. Наловили трохи риби, зварили юшку, поїли, поговорили і повернулися додому вже до вечора. Віктор знав, що дружина готує що-небудь смачненьке і сподівався, що зараз прийде, поїсть смачно і ляже на диван. Але, повернувшись додому, виявив, що дружина лежить на дивані з якимись таблетками, а на кухні немає готової вечері. Ось тоді він і розсердився.
Адже він же повернувся з відпочинку, хотів поїсти і відпочити, а вона лежала, нічого не приготувавши. А вона спокійно встала, зайшла в спальню і заснула. Голова дуже сильно боліла, а в спальні було спокійніше, і вона добре виспалася. Вранці вже голова не боліла, вона була в гарному настрої і повідомила чоловікові, що вирішила подати на розлучення. Адже їй вже шістдесят років, а вона все ще працює, а потім ще й всі справи вдома одна робить, а подяки від чоловіка навіть немає. Тільки претензії і крики.
Навіть не поцікавився, чому вона лежить і п’є таблетки, що у неї болить, що її турбує. Вона сказала, що сама повідомить про це рішення вже давно дорослим синам. Він просив не розл учатися, обіцяв, що зміниться, але Віра була впевнена у своєму рішенні. Він ніколи не зміниться, він навіть не пам’ятав, що він вчора кричав дружині, щоб зараз же попросити вибачення. Йому аби випустити пар, покричати трохи.
А Віра вирішила, що більше не хоче терпіти такого ставлення до себе. Квартиру можна розміняти і жити спокійно хоча б в старості. Синам вона розповіла, вони підтримали маму в її рішенні, адже він завжди був таким, їм ніколи не подобалося його ставлення до їх матері, а після переїзду синів, він і зовсім від рук відбився. Раніше хоч сини заступалися за матір і захищали її, тепер він накидався на неї з криками і докорами кожен божий день. Ось і нехай живе один.