Я ніколи не забуду той випадок, який стався зі мною минулого тижня. Був похмурий осінній день, я був не в настрої. Були проблеми на роботі. Я стою на зупинці і чекаю автобуса. Нарешті, автобус під’їхав до зупинки, люди почали штовхати один одного до входу, щоб зайняти місце. Я теж рушив до входу, але, як виявилося, пройти було не так просто. Вхід закрила огрядна жінка середніх років. Вона теж хотіла сісти. Застрягла в дверях, зачепилася за пояс, не йшла ні назад, ні вперед, не давала і мені пройти. Я злився про себе, але мовчав. «Ось зараза.
Закрила вхід, всі сидячі місця зайняті, щоб ти грохнулася». Раптово товста жінка реально впала на підлогу автобуса, частково звільнивши вхід — і стала кричати. «Доnоможіть, мене ззаду вда рили». Коли я зрозумів, що вона мала на увазі мене, було вже занадто пізно. До мене підійшли співробітники поліції, відвезли нас в найближчий поліцейський відділок. Всю дорогу вона верещала, кричала, лаялася на мене. Погрожувала судово-ме дичною експертизою. У дільниці склали протокол, хоча не було жодних доказів того, що я її вда рив.
Коли ми вийшли звідти, вона сказала, що, якщо я заnлачу їй вісім тисяч, справа буде закрита. Я дістав з кишені гаманець, відрахував потрібну су му і віддав їй. Просто хотів позбутися цієї дурної жінки у що б то не стало, побоюючись, що вона раптом звинуватить мене в спробі згвалтування. Це був один з моїх найгірших днів. Відрядження не вдалося, настрій нижче плінтуса, в кишені порожньо. Справа в тому, що я днями повернувся і через тиждень повинен був знову їхати у відрядження. Мені сказали, що цього разу я повинен придбати квитки на літак — за свій рахунок квитки. Але, з вини колеги, відрядження скасувалося-і я залишився без rрошей. Жахливий період.