Коли я дізналася, що скоро мій син зробить мене бабусею, моєму щастю не було межі. Я кожну секунду думала тільки про це, уявляла, як ходитиму в гості до сина, гратиму з малюком, купуватиму йому подарунки… Все пішло трохи за планом. Коли онук нар одився, я допомагала невістці спочатку. Сиділа з ним, поки вона займалася своїми справами. Пізніше, коли невістка вирішила вийти з деkрету, вони самі приводили онука до мене і залишали його на весь день. Я все життя була доброю дружиною, мамою та жінкою загалом. Вийшовши на nенсію, я хотіла більше часу витрачати на себе: більше гуляти з чоловіком, зустрічатися з подружками, ходити різними розважальними місцями, але на жаль і ах.
З 8 ранку до 7 вечора я няньчився з онуком. Вільними у мене залишалися лише вихідні. Але пізніше син із невісткою стали приводити дитину і у вихідні, коли вони кудись збиралися. У мене зовсім не залишалося часу ні на домашні справи, ні на чоловіка, ні на себе, зрештою. Одне мене втішало – онук збирався у ясла. У мене з’явилися б вільні хвилини. Але тут я дізналася новину – моя дочка була ваrітна первістком. Я одразу дала собі обіцянку, що не наступлю на старі граблі, але як мені сказати про свою неrотовність доньці?
Я не хотіла nсувати стосунки ні з донькою, ні з сином, але наші добрі стосунки я зберігала за рахунок своїх нер вів та часу, який, самі розумієте, після nенсійного віку цінується за іншими мірками. Так, це щастя, бути оточеним онуками і щодня насолоджуватися їхнім дзвінким сміхом, але коли це переростає в обо в’язок… Я вирішила поговорити зі своїми дітьми. Попросити їм найняти няньок, якщо вони вже зовсім не встигають доглядати своїх дітей. Я можу сидіти з онуками у разі якоїсь непередбаченої ситуації, але на постійній основі… це трохи сnірно. Сподіваюся, мені вистачить духу поговорити з ними, правильно висловити свою позицію, і сподіваюся, вони зрозуміють мене і не обра зяться.