Декілька днів у мене на серці було важко, не розуміла, що зі мною відбувається, і думки якісь погані лізуть. І ось подзвонила мені невістка Алла: -Ваш син незрозуміло, де вештається. Напевно, у якихось ко ханок. Його вже два дні вдома немає. -Так ти друзям подзвони, на роботу … -Скрізь дзвонила, про нього нічого не чули. Точно у ко ханки. -Так ти до лікарень зателефонуй, йди заяву пиши. Увечері Алла знову зателефонувала у сльо зах (AL/K) . Друзі мого Сергія знайшли його в лікарні, він був у реа німації.
Алла розповіла, що його хтось обікрав, забрали паспорт, усі гроші та телефон. Сергій півроку пролежав у лік арні, йому далося важко відновлення, він навіть не міг ходити, тільки у візку переміщався. А у Алли на руках дитина маленька, вона працювати встигає і за чоловіком хво рим стежити. Коли Сергія виписали, то Алла попросила його до себе забрати, все ж таки в мене село, свіже повітря, продукти свіжі, так швидше на ноги встане. Ми з друзями сина обладнали під нього кімнату та перевезли.
Тільки от Алла якось пропала. Спочатку ще дзвонила, питала про самопочуття Сергія, а тепер і не дзвонить, і не приходить. Так минуло кілька місяців, син уже почав ходити з паличкою. Як раптом з’явилася Алла і сказала, що йде до іншого чоловіка. Сергію було важко прийняти таку новину, сина він став бачити рідко. Але щоб заглушити свій бі ль, Сергій став працювати у нас у селі. Рідна земля його вилікувала, зараз він може спокійно ходити. За півроку зателефонувала Алла. Вона попросила Сергія забрати до себе їхнього сина. Виявилася, що вона ваrітна від свого нового чоловіка, і той не хоче, щоб її перша дитина заважала сімейному життю. А ми з Сергійком тільки раділи, що тепер дитина буде з нами.