Після роботи у мене був довгий список справ, до якого входило купити продукти не тільки для нашої родини, але й гостей. Олег зателефонував мені під час обіду, щоб нагадати про це. Я попросила купити продукти, але він не зміг знайти продуктових магазинів поруч зі своїм місцем роботи. Тому я вирішила викликати таксі та розплатитись банківською картою Олега, а не тягати важкі сумки додому на громадському транспорті. Коли я прийшла додому, гості вже були там і вони не були раді мене бачити. Олег почав дорікати мені за те, що я користуюся його банківською картою і залишаю його родичів голодними. Він нагадав мені також, що вони збиралися ночувати у нас. Чи знали б ви, як я втомилася від цього. У їх сім’ї було прийнято поводитися з жінками як зі служницями, і Олег не став винятком.
Він намагався виконати усі їхні вимоги. Однак він був зовсім іншим, коли ми були самі. Він був добрим і дбайливим, і навіть допомагав по дому. Але зараз не заперечувала проти нього, тому що не хотіла влаштовувати сцени у власному будинку. Я приготувала вечерю, подала її, а потім прибрала зі столу і помила посуд. Вранці я була ще більш стомленою, ніж коли заснула. Тоді свекор підійшов до мене і сказав: – Невісточка, ти вчора приготувала таку несмачну вечерю. Таким чоловіків не годують! Я скажу Олегу, щоб він навчив тебе здоровому глузду. Мене обурили його слова, і я відповіла: – Я дізналася про ваш приїзд тільки в обід. Крім того, ні ваша дружина, ні ваша дочка не виявили жодного бажання допомогти мені.
– Вони гості і не повинні нічого робити. Ти господиня цього будинку, чи не так? Ти хочеш, щоб Олег зрадив тебе з кимось іншим і виrнав надвір? – задоволено сказав свекор. Я не витримала і пішла до Олега скаржитися. – Що відбувається? Як твій батько може мені казати таке? Якщо тобі теж це не подобається, то нехай твоя мати і сестра готують їжу тобі та твоєму батькові, а я поїду звідси, як пропонує твій батько, – сердито сказала я. Обличчя Олега змінилося. Він попросив, щоб йому дали спокій, а потім прошепотів мені:
– Будь ласка, просто підіграй мені, щоб я міг бути чоловіком в очах батька. Вони їдуть завтра. Я люблю тебе і не хочу, щоб ти поkидала мене. Я спочатку засміялася. На той момент Олег виглядав як десятирічний хлопчик, який просить моєї допомоги. – Ні, любий, ми зробимо інакше. Ти сам купиш продукти та приготуєш обід, а рідним скажеш, що допомагаєш мені по дому. Я більше не можу. Олег розгубився і не знав, що робити, але зрозумів, що я налаштована рішуче. Так більше не могло продовжуватись. Наступного ранку я навмисно залишила посуд немитим і пішла на роботу. Все вирішиться сьогодні ввечері. Мені було цікаво подивитися, як Олег упорається з цією ситуацією.