Вероніка одна виховувала дочку майже від народ ження. Чоловік пішов до іншої, кинув їх і не дбав. Світлана була дуже слухняною дитиною. Вона ніби розуміла, що мамі потрібна її доnомога. Вона була дуже самостійною у свої шість років. Маму завжди слухалася і робила все так, як їй говорила мама. Адже мама була для неї і мамою, і татом. Вона мала заробляти гроші, щоб вони могли на щось жити. А Світлана у свої шість років, чудово це розуміла і нічого не вимагала у матері. Якось Світлана поверталася додому зі школи, а до неї підійшли молоді люди. Дівчина та хлопець.
Вони сказали Світлані, що її мама зайшла до перукарні, а її просила чекати з ними, поки вона повернеться. І водночас хлопець і дівчина міцно тримали Світлану. Світлана відразу зрозуміла, що мама їх послати не могла, що щось не так. І вона, несподівано для молодих людей, запитала : -А що мама мені передала? Хлопець і дівчина розгубилися, не знали, що їй відповісти, а вона одразу ж звільнила руку і почала тікати та кричати.
Вона кричала, щоби привернути увагу перехожих, щоб молоді люди не пішли за нею і вона встигла добігти до своєї мами. Добре, що мама працювала недалеко, і їй вдалося туди дістатися. Свєта того дня звільнилася від цих людей завдяки тому, що зробила все так, як мама її вчила. Вона їй завжди казала, що треба завжди питати у таких ситуаціях, що мама їй передала. Якщо це будуть знайомі мами, то вони точно знатимуть відповідь.
А якщо не знають відповіді, це чужі люди і намагаються її кудись заманити. У такому разі треба бігти і голосно кричати, щоби від неї відстали. Що дівчинка й зробила. Добре, що мати і донька мають домовленість про це. А у вас із вашими дітьми є такі домовленості? Адже завжди потрібно продумати план, щоб уберегти дітей від таких неприємних ситуацій. Невідомо, що з нею могло статися, якби її мама не навчила цього.