Того ранку я прямувала на роботу, впринципі, як завжди в будній день. Погода була сіра і похмура, як і настрій всіх пасажирів. Хтось намагався подрімати, інші з глибоким сумом в очах дивилися на мокрі дерева, а хтось в телефонній розмові скаржився на життя. Але ось на черговій зупинці зайшла неоглядних розмірів жінка з двома дочками. На вигляд їм було по 14 років. Такі ж незграбні, як їх мама. Ця горе-матір з дверей почала кричати водієві, що за дочок вона не платитиме, адже вона героїня, тому що народила шістьох дітей, а пільгові проїзні забула вдома.
Водій не хотів йти на конфлікт, тому не заперечив їй. Далі ця жінка пройшла по салону і почала штовхати дрімаючу дівчину. Дівчина була крихітної статури і від сили їй було років 20. Не встигла вона відкрити очі, як ця жінка почала кричати, щоб та їй поступилася місцем. Адже вона хоче сидіти поруч зі своїми дочками, а вільних місць немає. Лише одне біля цієї дівчини. Дівчина відразу ж прокинулася. І не розгубилася. Відразу запитала: – Ваші діти або ви прямуєте на роботу? Або на навчання? Або вони всю ніч не спали, тому що готувалися до іспиту? – Ні – видавила з себе та огрядна дама.
– Але мої діти не можуть їхати стоячи! Вставай швидко! – Якщо хочете сидіти – вийдіть з автобуса і почекайте порожній! І взагалі, сидять ті, хто оплачує проїзд! Дівчина грізно глянула на цю сімейку, повернула голову до вікна і продовжила спати. А мати-героїня стояла як укопана зі своїми дочками і навіть не присіла на єдине вільне місце. Шукала захисту в інших пасажирів, але всі відвернулися від неї. А як би ви вчинили в такій ситуації?