Скрізь прийнято вважати, що якщо батьки n’ють, то і діти будуть такими ж. У цей момент всі забувають, що і у інтелігентних батьків виростають nитущі діти, і ніхто зрозуміти не може, чому так сталося. Моя мама була алкоrолічкою, ще й якою. На стільки багато вона пила, що навіть не пам’ятала, від кого саме наро дила мене і брата. Чоловіків у неї було багато. Матері було абсолютно все одно на те, як ми ростемо, їй головне було знайти те, чим похмелитися і з ким провести ніч. Мого брата забрала наша тітка.
Я пам’ятаю, як вчепилася їй в ногу і просила, щоб тітка і мене до себе забрала, але вона мене відштовхнула і сказала: – Ти як мати станеш աльон дрою. Мені такі не потрібні. Я була старша за брата на три роки, тоді мені було 6. Тітка думала, що зі мною возитися вже немає сенсу. Добре, що мені багато в чому допомагала наша сусідка – баба Дуся. Вона була самотньою бабусею і не могла байдуже дивитися на те, як мати гуляє, хоча її вдома чекає голодна дитина. Баба Дуся збирала мене в школу, вона ж робила зі мною уроки, годувала мене, мила, вчила. Я пам’ятаю всі важкі часи, бувало так, що я заснути не могла через голод. Але заради баби Дусі я закінчила школу на відмінно і поїхала вступати в місто.
В університеті я вступила на заочне відділення, а весь день працювала. Вранці я мила підлоги в школі, а ввечері підмітала вулиці. Університет я все ж закінчила, і мене нарешті взяли працювати бухгалтером. Коли я стала добре заробляти, то стала частіше відвідувати свою бабу Дусю, купувати їй все необхідне, особливо таблетки, вона на той час вже постаріла. Тепер настала моя черга подбати про неї. Зі своїм братом я спілкуюся рідко, з тіткою взагалі не спілкуюся. А ось мати в минулому році настільки спилася, що у неї напад стався, врятувати її не вдалося. Але для мене зараз головне – моя баба Дуся.