Сергію тридцять років. Два роки прожив у цивільному шлюбі з Веронікою. На початку все було романтично і красиво. Зустрічалися три місяці. Потім вирішили жити разом. зараз ні для кого вже не новина, що люди можуть жити без штампа в паспорті. Чесно кажучи, Сергій тоді про це зовсім не замислювався. Молоді люди любили один одного і багато часу проводили разом. Про весілля поки ще не думали. Все йшло своєю чергою, весь тиждень працювали, а вихідні відпочивали на природі. Минув якийсь час, і Сергій зрозумів, що більше не любить свою супутницю. Правда, вони добре ладили, разом їм було комфортно.
Але незважаючи на все це, було якось прісно і нудно. І Сергій вирішив поговорити з Веронікою, і запропонувати розійтися. З розмовою він довго не наважувався, так як не хотів її обра жати і засму чувати. Весь час уявляв собі як і що він буде говорити. Хоч почуття і пройшли, але повага все-таки залишилося. Як людина, Вероніка дуже хороша і добра, тому Сергію зовсім не хотілося, щоб вони розлу чилися вороrами. Загалом, на розмову Сергій не міг зважитися близько двох місяців. І ось одного разу, перед приходом з роботи він подзвонив Вероніці, І сказав, що їм потрібно серйозно поговорити.
Він не хотів жити з нелюбом. Але коли зайшов додому, дівчина відразу його обійняла і радісно повідомила, що у них буде дитина. Продовжити розмову не вийшло. Сергій вирішив, що момент не підходящий. Він, звичайно, радий, що стане татом. Але уявляв собі це зовсім по-іншому. Вероніка була щасливою, і вся світилася від радості. Сергій не ризикнув зіпсувати цей щасливий момент. Що ж тепер йому робити? Підло kинути ваrітну жінку. Жити разом заради майбутньої дитини? Може бути це якийсь знак? І не випадково це збіглося з його рішенням. Сергій в глухому куті. Не знає, як йому вчинити.