Коли я зустрілася з Олексієм, він жив зі своєю мамою та молодшим братом у двокімнатній квартирі. Свекруха дозволила пожити в неї, поки накопичимо перший внесок по іпотеці. Нашим весіллям зайнялася вона. – Я все так організую, що і на їжі зекономимо, і нормальні конверти подарують. На весіллі було дуже багато “корисних” гостей, яких ми з Олексієм не знали. Святкували у кафе її знайомого. Вона мала рацію: грошей подарували багато. Свекруха їх забрала собі: – Будуть у мене на збереженні, поки копите на іпотеку. Збирали ми півтора роки. Медового місяця ми не мали, у відпустку не поїхали. Цей час мені дався дуже тяжко.
Свекруха постійно втручалася у все. Чоловікові теж все це задоволення не приносило. Якось одного вечора ми вирішили придбати квартиру-студію. Так, маленька. Натомість своя. Віддамо кредит, поживемо собі, потім продамо, і візьмемо квартиру побільше. Свекруха була проти. Але гроші весільні вона нам віддала, і квартиру ми все ж таки купили. Ремонт зробили самі, меблі купили дешевше, техніку взяли в кредит. Олексію запропонували підвищення, і йому потрібна була власна машина. Довелося взяти ще один кредит.
Свекруха знову почала голосити. – Я так онуків взагалі не дочекаюся! А сkандал вона влаштувала, коли прийшовши на чай, виявила на столі мою нову сумочку. Подзвонила синові і поскаржилася, яка я марнотрата. Олексій їй відповів, що мені цілком довіряє. Купила, отже, була потреба. -Я все зрозуміла! Ви дітей не хочете, а кредити – це все відмовки. Спеціально таку квартиру обрали. Нібито, тісна. Не вірю вам більше! З того часу вона ні зі мною, ні з сином не розмовляє. Так, і я поки що не охолола. Не знаю, як їй пояснити, що вона не має рації. Сумку я купила за півтори тисячі! Я теж хочу якнайшвидше кредити віддати, але ходити з рваною сумкою на роботу не можу.