Я знала своїх батьків лише за фотографіями у нашому сімейному альбомі. Моя мати померла при моїх пологах, а батько, не витримавши болю від втрати своєї любові, назавжди зрікся мене. Дідусь по мамі забрав мене з пологового будинку, виростив та виховав. Оскільки робота вимагала його присутності та уваги, дідусь найняв няню для догляду за мною на час своєї відсутності. Коли я почала відвідувати дитячий садок, йому полегшало. Згодом у нас встановився міцний зв’язок, і ми з розумінням та компромісом пройшли через мої бурхливі підліткові роки. Я демонструвала свою подяку, допомагаючи по дому та домагаючись успіхів у навчанні. Мої успіхи не лише у школі, а й у спорті викликали у діда непідробне почуття гордості. Настав час, і я стала перед вибором професії. Саме тоді дідусь познайомив мене зі своїм другом – шановним лікарем нашого міста.
Ця зустріч стала доленосною та зміцнила моє бажання займатися медициною. В університетські роки я з головою поринула у навчання, і навіть канікули проводила за новими знаннями. Після закінчення ординатури мені вдалося отримати диплом нейрохірурга. Я працювала на півставки, щоби підтримати дідуся. Після закінчення навчання я отримала привабливу пропозицію щодо роботи від приватної лікарні. Мій успіх приніс мені визнання, що призвело до виступів на лекціях по всій країні, а незабаром у всьому світі. Потім була пропозиція від американської лікарні найвищого рівня. Після довгих роздумів ми з дідусем вирішили скористатися цією нагодою. В Америці я зустріла Тео – хірурга з іншої міської лікарні.
Ми покохали одне одного і вирішили одружитися на батьківщині, щоб мій дідусь міг проводити мене до вівтаря. Незважаючи на мої спроби переконати його поїхати зі мною до США, він вважав за краще залишитися на батьківщині. Після весілля, несподівано для мене, мій відчужений батько вирішив зв’язатися зі мною, просячи грошей і вимовляючи порожні вітання з приводу мого весілля. Розлючена, я кинула трубку і заблокувала його номер. У мене було дві рідні людини, які мали для мене значення – дідусь та Тео. А людина, яка зреклася мене в день мого народження, природно, була чужою.