Знайомі та друзі часто дивувалися, чому гарна, освічена та привітна Оксана досі одна. Їй було за сорок, у неї ріс розумний син, який навчався в інституті. Перший шлюб Оксани був невдалим. Вона вийшла заміж молодою, повіривши у вічне кохання. Однак приблизно через п’ять років вона розлучилася з чоловіком, для якого друзі були важливішими за сім’ю. З того моменту Оксана присвятила своє життя вихованню сина, який виріс гідною та розумною людиною. За допомогою своїх батьків вона придбала квартиру. Вони з сином жили разом, доки він не поїхав навчатися. Подруги та мама радили їй знайти гідного чоловіка, який розділить із нею життя, горе та радість. Оксана розуміла це, але не могла просто так бути з кимось.
У неї були зв’язки з чоловіками, нажаль одруженими, тому нічого путнього з цього не вийшло. Якось у суботу їй зателефонувала подруга Марина, засмучена своїми проблемами у стосунках. Оксана потішила її, і вони разом пішли на художню виставку. Саме там, на виставці, Оксана побачила чоловіка своєї мрії – Олега. Вони трохи поговорили та обмінялися номерами телефонів. Через три дні Олег запросив Оксану до кафе, де зізнався, що одружений і має доньку. Попри це Оксана продовжувала зустрічатися з Олегом – 2 рази на тиждень у своїй квартирі. Зрештою Оксана завоювала серце Олега, і він пішов від дружини. Однак чоловік виявився дуже вимогливим до порядку та чистоти, і Оксана постійно намагалася догодити йому.
Але одного разу вона втомилася від рутини та зрозуміла, що нещасна. Якось Олег поїхав до дочки на вихідні і не повертався кілька днів. Оксана вирішила припинити стосунки, зібрала речі Олега та виставила їх за двері. Коли Олег повернувся, він зрозумів ситуацію, взяв свою валізу і пішов, не сказавши жодного слова. За півроку Оксана зустріла Миколу – вдівця з дорослими дітьми. Хоча він не був такий гарний, як Олег, зате Оксана була впевнена, що любить його щиро. Вона сподівалася, що цього разу вона матиме щастя з правильним чоловіком.