У мене був дуже стресовий досвід, коли моя одинадцятирічна дочка була на виступі хору, а ми з чоловіком не могли проводити її через роботу. Незважаючи на те, що моя дочка дуже самостійна дівчинка, вона не дуже добре знала маршрут автобуса до Будинку культури, де відбувався виступ. Ми підказали їй розташування зупинок і вона впевнено знайшла дорогу.
Однак моє серце забилося, коли вона подзвонила мені в сльозах і сказала, що сіла не в той автобус і врешті-решт залишилася без грошей. Я запанікувала і не знала, що робити. Я думала про те, щоб зателефонувати чоловікові або пробігтися зупинками і знайти дочку. Тим часом моя дочка несподівано поклала слухавку, але за хвилину передзвонила і сказала, що добра тітка, яка, схоже, була бездомною, дала їй грошей на проїзд і показала потрібну зупинку.
Потім я дізналася, що у жінки навіть було з собою кошеня та коробка з копійками. Було зворушливо, що людина, у якої так мало грошей, дала так багато незнайомій дитині, яка потребувала, тоді як кондуктор і касир не запропонували жодної допомоги. Цей випадок допоміг мені зрозуміти, що доброта може прийти з несподіваних джерел і що ми маємо бути вдячними за дрібниці життя.