У віці 42 років я кардинально змінила своє життя, про що не шкодую. Мої друзі та родичі не розуміли мене, а дехто навіть перестав зі мною спілкуватися. Але мені було все одно, тому що я вирішила, що в мене тільки одне життя, і я маю прожити його так, щоб ні про що не шкодувати. Я залишила не тільки свого чоловіка, але й багате, комфортне життя, щоб розпочати новий розділ у своєму житті. Я вийшла заміж у 20 років за Михайла, який був старший за мене на вісім років і вже встиг зарекомендувати себе як особистість. Він був із багатої сім’ї і сам непогано заробляв, тому ми одразу почали жити у власному заміському будинку. Згодом наш будинок ставав дедалі більше, і я не розуміла, навіщо нам стільки місця.
Ми мали лише одного сина, і Михайло вже купив для нього квартиру, залишалося тільки зробити там ремонт. Для нас двох такий величезний будинок був надто великим. Я навіть не бачила чоловіка вечорами, бо він пізно приходив із роботи і замикався у своєму домашньому кабінеті. Незважаючи на роботу поза домом, всю роботу по дому робила лише я. Збирання, прання, прасування, приготування їжі – все це було на мені. За день я так втомлювалася, що вечорами мені хотілося просто лягти на диван і заплакати від утоми. Хоча в нашій родині було багато грошей, Михайло розпоряджався ними один, і я не могла нічого купити без його дозволу. Він здебільшого був проти нових речей, тому я ходила у старому одязі, не маючи змоги витратити свою зарплату на себе. Про відпочинок у нашій сім’ї теж не було мови, Михайло вважав, що поїздка на море або в гори – це марна трата грошей.
Зрештою, я зрозуміла, що так далі жити не можна, і сказала йому, що хочу розлучитися. Михайло подумав, що в мене є хтось інший, і дуже розлютився. Він не міг повірити, що я хочу розлучитися, бо мені не подобається наше життя. До речі, оскільки наш будинок був оформлений на його матір, я нічого не отримала при розлученні. На щастя, Михайло купив мені однокімнатну квартиру на околиці міста, сподіваючись, що я повернуся до нього з подяки. Але для мене мир в одній кімнаті кращий за життя в його величезному будинку, в якому, крім роботи, я нічого хорошого не бачила і не відчувала ніякої теплоти. Зараз ми розлучилися, і вже майже рік я живу сама. Моєї зарплати вистачає на одяг, кіно та навіть поїздку на море. Мати чоловіка розпускає про мене різні плітки, каже, що я не цінувала її дбайливого сина, але я не хочу звертати на це увагу. Я вже зробила свій вибір і не шкодую про нього.