Будучи чоловіком, я тільки зараз розумію сенс вислову – двом господиням не місце на одній кухні. Я одружився з Ангеліною, коли ще був студентом, і ми не могли дозволити собі нову квартиру. Тоді моя мама запропонувала нам жити разом із нею у її трикімнатній квартирі неподалік мого університету. Спочатку я зрадів пропозиції мами, але невдовзі все стало проблематично. Ангеліна з дитинства мала проблеми зі спиною, і вона не могла піднімати тяжкості або виконувати напружену роботу. В результаті більшу частину роботи вдома виконував я.
Однак через два місяці моя мама не змогла більше це терпіти і почала сваритися та лаятися з Ангеліною. Я більшу частину часу працював, тож спочатку не помічав конфлікту. Однак я бачив, що Ангеліна постійно сумує та плаче. Я намагався поговорити з мамою про те, щоб вона була терплячою з Ангеліною, але їй це було нецікаво. Якось я не витримав, зібрав наші речі та викликав таксі для нас.
Мама подзвонила пізніше, щоб дізнатися де ми, але так і не вибачилася. Натомість вона поставила умову: або я повернуся додому без Ангеліни, або вона взагалі не хоче мене бачити. Ми з Ангеліною не розмовляємо з мамою вже чотири роки, хоч іноді бачимося на сімейних святах. За цей час ми купили квартиру, відремонтували її, і в нас обох хороша робота з високою зарплатою. Я досі не розумію, чому свекрухи так не люблять своїх невісток…