Я приїхала до своєї квартири, оскільки забула минулого разу взяти щось потрібне для роботи. Дійшовши до дверей, я відчинила її своїм ключем. Раптом з кухні мені назустріч вийшла моя невістка і посварила мене за те, що я не попередила її про свій прихід. Я не стала з нею сперечатися, взяла потрібну річ і просто пішла, але дорогою подумала про те, мовляв, хто вона така, щоб вказувати мені, що робити у моїй власній квартирі? Розлютившись від таких думок, я зателефонувала синові і сказала, щоб він поговорив зі своєю дружиною і пояснив їй правила. Я плекала сина одна після розлучення з його батьком, який згодом пішов із життя.
Коли мій син одружився, я дозволила їм користуватися порожньою квартирою мого покійного чоловіка, але попередила їх, що я власник і що мені може знадобитися час від часу приїжджати в квартиру. Якийсь час все йшло добре, але потім невістка поскаржилася, що я входжу до своєї квартири без попередження. Я сказала їй, що то моя квартира. Потім додала, що я не встановлюю жодних правил і не контролюю їхнього життя, і якщо їм щось не подобається, вони можуть з’їхати.
Пізніше зателефонував мій син, щоб сварити мене за те, що я засмутила його вагітну дружину, але я нагадала йому, що я господиня і не зазнаю неповаги. Я попередила їх, що якщо таке повториться, то я здам квартиру яким-небудь студентам для додаткового заробітку. Після цього я приходила тільки тоді, коли мене запрошувала невістка, і намагалася поводитися якомога тихіше, коли забирала свої речі. Востаннє, коли я приїхала, невістка чекала на мене в коридорі, прислухаючись до звуку ключа в замку. Я не хочу бути тираном, але й не дозволю нікому виявляти неповагу до мене у моїй власній власності.