Напередодні чоловік одержав зарплату на свою картку. Незважаючи на гроші, він був на роботі та залишив Юлю одну вдома. Їй було неспокійно і хотілося пройтися магазинами, але без чоловіка це було нецікаво. Коли вона дивилася у вікно, їй спала на думку ідея: “У мене є картка, і якщо там є гроші хоча б на продукти, я приготую смачну вечерю для чоловіка. Треба йому зателефонувати”. Вона дістала телефон і набрала номер Вадима: – Вадиме, ти скоро повернешся? – Люба, сьогодні ще п’ятниця. Ти що, забула? – Вадим відповів.
– Я думала, що ти повернешся раніше. Ми б пройшлися магазинами, – сказала Юля. – Юля, завтра. Якщо хочеш, можеш погуляти сьогодні, але без мене. – Добре любий! – сказала Юля і поклала телефон у сумочку. Того ж дня Юля пішла до торгового центру та зустріла стару подругу зі свого села, Аню. Вони згадали старі часи та поговорили про свої сім’ї. Аня запросила Юлю наступного дня приїхати до неї в гості із чоловіком та сином, на що Юля з радістю погодилася. Наступного дня вони поїхали до Ані додому на своєму “Рено”.
Коли вони приїхали, то побачили, що все змінилося, і на місці старого будинку Юлі стоїть інший великий будинок. Припаркувавши машину та вийшовши з неї, вони побачили, що Аня стоїть біля воріт і посміхається. Хазяїн будинку, Віктор, вийшов і тепло привітав гостей. Він показав їм будинок та запропонував кімнату на ніч. Нові друзі влаштували бенкет, який тривав до самої ночі, і Юля була вражена тим, як добре стало жити її старій подрузі. – Які вони дружні, і як у них все добре, – зітхнула Юля, – я навіть заздрю їм. І, так, Юля все життя ганялася за шикарним життям у мегаполісі, але вони з чоловіком були так зосереджені на грошах, що не помічали, що ті гроші не служать своїм цілям – не приносять їм радість. Ось як все в житті відносно…